Криза 3 років у дітей
Бажаємо слухатися маму і тата – ось одне з головних побажань малюкові. У поданні майбутніх батьків народження і виховання хорошого, слухняного і безпроблемного дитини. Тільки от ідеальних дітей не буває, як не буває і ідеальних батьків. Психологи стверджують, що тимчасові зміни в поведінці дитини пов'язані з віковими кризами. Криза 3 років у дітей для батьків настає дуже несподівано. Не встигли вони відійти від безсонних ночей, перший падінь, як малюк підносить нові і вельми неприємні сюрпризи. Зміни в поведінці у дітей до трьох років викликає перенасиченість емоціями, навичками, знаннями, вміннями. Швидкі зміни, насичене життя дитини просто не дає його нервовій системі можливості впоратися з тим, коли емоції б'ють через край. Цікавість, непосидючість і самоствердження – дають грунт до так званого кризі 3-х років. У кожного малюка свій характер, темперамент, інтереси, симпатії – це не лялька, в яку можна вмонтувати кнопку «послух» по маминому бажанням.
Криза 3 років у дітей характерний особливим впертістю, запереченням всіх авторитетів і активним самоствердженням. На всі питання і прохання в цьому віці можна чути дві відповіді: "не хочу" і "Не буду". Пов'язано це з тим, що малюк як власне і батьки відчули якусь свободу один від іншого, дитина стала більш самостійною і цієї свободи йому хочеться більше з кожним днем.
Складність трирічного кризи становить і той факт, що в цьому віці настає момент ознайомлення з дитячим садом, а це ще одне навантаження на дитячу психіку. І не потрібно ці навантаження пускати на самоплив, оскільки постійне нервове напруження може викликати у дітей заїкання, нетримання сечі, неврози, фобії. А це може негативно позначитися на психіці дитини в майбутньому.
Для того щоб криза 3 років пройшов для дітей та їх батьків менш болісно досить набратися терпіння і іноді давати малюкові можливість вихлюпувати свої негативні емоції і трохи покапризничать. Але потрібно обов'язково пам'ятати, що в 3 роки дитина не може сам впоратися зі своїми емоціями, а значить, йому треба допомогти. Зробити це можна на прикладі уроків гарної поведінки розігравши подібну ситуацію у рольовій грі з іграшками. Можна акцентувати увагу і показати негативний приклад на дитячому майданчику, якщо під час прогулянки хтось із дітей проявить своє обурення. Надто знервованого малюка необхідно відразу відвернути, перевести все в гру, щоб не пустити до нервового зриву.
Основне правило для батьків – це витримка і спокій. Побачивши спокійну маму, малюк навчиться сам спокійніше реагувати на ситуації і критичні моменти в житті малюка пройдуть менш болісно. У нього немає достатньо життєвого досвіду, а значить, манеру поведінки та реакції на різні ситуації малюк копіює з батьків. Навчіться самі контролювати свої емоції, і малюк без зусиль, навчиться стримувати свої емоційні пориви.
