Синдром нав'язливих рухів у дітей


Синдром нав'язливих рухів у дітей

Зміст:

Синдром нав'язливих рухів – це розлади, що укладають у виникаючих незалежно від волі і бажання людини одних і тих же рухів.

Що значить нав'язливі руху

Нав'язливі рухи можуть проявлятися у всіляких діях, скоєних людиною незалежно від його зусиль стримати їх і при повній свідомості їх безглуздості, необґрунтованості; сюди відносяться різного виду сіпання щокою, головою, губами, тощо.

До нав'язливим дій відносяться і вживання засмічують у мові слів, з додаванням до кожної фрази слів «розумієте», «значить» та інші. Невиконане нав'язливе рух, в одному випадку «сидить скалкою» у свідомості людини, відволікаючи його до того часу, поки не буде виконано. В іншому випадку, не помічаються страждаючими ними, вони роблять ці рухи, самі того не помічаючи.

В основі нав'язливих рухів лежать різні розлади вищої нервової діяльності і різної за складністю, це від надмірного (патологічного) закріплення умовного рефлексу до глибоких розладів, протікання нервових процесів у мозку.

Розлади можуть бути як нетривалими, пов'язані з дратівливістю, втомою, стресами; так і зберігатися на довгий час, причому розвиватися до такого стану, як звичка.

Синдром нав'язливих рухів у дітей

Основні причини нав'язливих рухів у дитини

Часто причина дитячого неврозу супроводжується, будь-яка психологічна травма. На перший погляд, ця ситуація для батьків здається не серйозною і вони не надають цьому ніякого значення, але дитина сприймає якусь–або стресову ситуацію, як травму і ставлення у нього зовсім інше. Він може впасти в депресію або істерику, а то й взагалі ця ситуація може призвести до нервового тику і виснаження.



Потрібно відзначити, що на психіку дитини дуже сильно впливає обстановка в будинку. Тобто якщо неблагополучна сім'я, в якій постійні скандали, сварки, бійки; а також різні думки щодо виховання свого чада, свого роду певні заборони тощо, все це може сильно погіршити неустояну психіку дитини.

Ще однією поширеною причиною є зміни в житті дитини, її уклад життя, його розпорядок, також може бути ознакою неврозу. Ці, на перший погляд, незначні зміни для дорослих, у дитини можуть викликати нав'язливі руху, істерики, нервові тики. Особливо піддаються цьому діти з ослабленою нервовою системою, більш чутливі до змін у житті, розпещені надмірно.

У цю групу потрапляють і ті діти, які перенесли інфекційні захворювання, черепно – мозкові травми, мають хронічні захворювання внутрішніх органів, таких як, порок серця, ниркова недостатність та інші види захворювань. Ці захворювання знижують імунітет і ці діти більше всіх схильні до стресових ситуацій. При черепно – мозковій травмі багато симптоми зберігаються на все життя.

Синдром нав'язливих рухів у дітей

Симптоми нав'язливих рухів у дитини

Синдром нав'язливих рухів у дітей зустрічається досить часто, і виявляється при загальному розладі або нервового тику. Можна спостерігати у дитини такі симптоми як: постійне шмигання носом, хитання головою, моргання, смоктання пальців, обгризание нігтів, дратівливий скрегіт зубів, хитання головою, часті помахи кистями рук, частий поворот шиї, накручування волосся на палець і інші всілякі мимовільні рухи.

В першу чергу, цих симптомів схильні діти боязкі, нерішучі, їм важко боротися зі своїми страхами, з негативними емоціями.

Профілактика синдрому нав'язливих рухів у дитини

Для того, щоб дитина якомога менше був схильний до цих стресових ситуацій, потрібно з народження приділяти дитині належну увагу, розвивати в ньому певні якості: як витримка, вміння долати труднощі в житті, наполегливість, самостійність у вирішенні будь–небудь проблеми, акуратність, дотримання правил особистої гігієни та інші якості.

Але, без підтримки люблячих батьків, ці якості дитині буде дуже важко розвивати самостійно. Тому, потрібно перш за все, самим батькам володіти цими якостями, перш ніж вчити свою дитину, і створити певні та необхідні умови для повноцінного розвитку та виховання свого малюка.

Величезне значення в житті дитини має спорт. Коли він зайнятий яким–небудь видом спорту (плавання, біг, футбол та інші види), активізуються м'язові і мозкові тонус, а це означає, що надалі дитина може уникати безлічі різних стресових ситуацій.

Потрібно намагатися не нагадувати постійно про недоліки своєї дитини, і не придушувати в ньому ініціативу в яких – або починаннях.

Синдром нав'язливих рухів у дітей

Лікування синдрому нав'язливих рухів у дитини

Перш ніж звернутися до лікаря, потрібно уважно придивитися до свого дитинчаті, і самим спробувати визначити, в чому головна причина його неврозу і до яких дій вона призводить. Слід максимально прибрати від нього всі негативи, постаратися забезпечити йому комфортні умови життя.

Можливо, знервована поведінка і рухи дитини пов'язано у взаєминах між батьками, тим самим дитина може показувати своє ставлення до цієї проблеми. Найкраще у такій ситуації – визнати свої помилки і змінити свою поведінку.

Якщо батьки не можуть визначити, з чим пов'язане нервову поведінку дитини, то кращим виходом, звичайно, буде звернутися до фахівця. В основному діти з будь-якими нервово-психічними розладами спостерігаються протягом певної кількості часу, це охоплює і період лікування та подальша профілактика.

Веде лікування один і той же фахівець. Він же і виписує, якщо це необхідно, потрібні лікарські препарати. І він же радить, де потрібно проконсультуватися батькам на рахунок поведінки своєї дитини, в цей нелегкий період, як для малюка, так і для його батьків.

Всі прояви при травматизації (черепно-мозкова травма), при цьому, можуть бути усунені за допомогою спеціальних лікарських препаратів, які призначає лікар.

Відео: Проблема нав'язливих станів, рухів



Увага, тільки СЬОГОДНІ!